19.07.07. на Батьківщині, мене зустріли друзі, Сашко та Віталик, і ввечері ми пішли на річку Віженка.
Взагалі гірські річки не прогріваються достатньо, для того щоб можна було довго знаходитись у воді і насолоджуватись гідромасажем, але не в цей раз. Температура води сягала +20, +22 градусів по Цельсію, і бажання виходити з води не було, тим більше зіркове небо, гірські крайовиди, та шум річки розслабляли та заспокоювали. Але нажаль час спливає і потрібно було вертатись до дому, знаючи про те, що завтра з ранку маю їхати на р. Черемош.

20.07.07 зустрівшись о 12 годині я з Сашком та його дитиною знов пішли на Віженку. Денне світло принесло ще більше вражень від запропонованого місця купання.

Місцеві жителі самотужки зробили штучний басейн, в якому могли купатись і дорослі і діти, глибина не велика, та в мене навіть вийшло зробити „сальто назад” зі скелі у воду. Ввечері місце купання та компанія змінилась. Домовившись з мамою, я прийшов на Черемош де купались моя бабуся Олена, тітка Люда і мама, згодом до нас приєднався син тітки Люди, Костик.

Черемош набагато сильніша річка, і потік просто зносить з ніг, в порівнянні з Віженкою, і тут я згадав про вільне падіння з парашутом. Добравшись до середини річки я вперся ногами в великий камінь і почав керувати руками як парашутист. Декілька разів мене змивало водою, але в решті решт я домовився з потоком і трішки погрався в парашутиста. Потім вирішив зануритись у воду з головою. Знайшов великий камінець, обхватив його руками, набрав повітря, і нирнув. Мене почало зносити потоком води, виниряю, знаходжу більший камінець, друга спроба теж невдала, знаходжу ще один і нарешті вдалось зробити те що планував; побути під водою декілька секунд не зрушивши з місця. З задоволенням доповз до берега і зібравши речі, з рідними вирушили додому.
Ввечері приєднавшись до друзів знову пішли на пиво.

21.07.07. в дев’ятій годині ранку за мною заїхав Дола Андрій, і ми поїхали на „Гамованку” (так називали місце на Черемоші з часів дитинства). Дуже гарне місце для відпочинку, з маленьким але сильним, швидким і широким водоспадом.
Ранком вода дуже добре освіжила мій розум після пивного вечора 20 числа, і день почався з доволі високого заряду енергії.

Повернулись додому перекусили і в 12 годині, в компанії родичів, та приїхавших до них гостей з Хмельниччини, знову на „річку рятівник”, від спекотного дня.
Покупалися пострибали з каменів, попросили з Костиком, у відпочиваючих резиновий човен, пройти через пороги.

Піднялись вище за течією, за стрибнули в нього і вперед. Ледве утримали напрямок човна щоб не перевернутись, і це нам вдалось, потримались трішки у водовороті, і погребли до берегу. До третьої години покупались, позагсмагали і задоволені повернулись додому.
Я вирушив на автовокзал, потрібно було вертатися на Хмельниччину, завтра на полети.